Среда, 20.09.2017, 06:00
Приветствую Вас Гость | RSS

Корсунь-Шевченківська ЗОШ №2 - громадсько - активна школа

Категории раздела
Наш опрос
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Блог

Главная » 2015 » Октябрь » 27 » Країни Близького і Середнього Сходу
13:53
Країни Близького і Середнього Сходу

Мета: охарактеризувати розвиток країн Близького і Середнього Сходу в другій половині ХХ – на початку ХХІст., розкрити особливості економічного і політичного розвитку цих країн,окреслити коло основних проблем регіону; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах, вчити школярів використовувати комп’ютер на уроках історії; сприяти  вихованню національної толерантності й розуміння неможливості вирішення проблем силовими методами.

Тип уроку:    комбінований.

Обладнання: підручник, стінні карти «Політична карта світу», «Країни Азії у другій половині XX — на початку XXI ст.», атлас, електронний підручник.

Основні поняття і терміни: громадянська війна, Організація країн — екс­портерів нафти (ОПЕК), націоналізація, арабський со­ціалізм, ісламський екстремізм, курдська проблема, сіоністський рух,  голокост, арабо-ізраїльські війни, «До­рожня карта», талібан, Ісламська республіка.

Хід уроку.

І.   Організаційний момент.

ІІ.  Перевірка домашнього завдання.  

Самостійна робота з картками.

 

Картка №1. Учневі пропонується текст, в якому він повинен знайти помилки.

2 вересня 1945 р. на лінкорі «Міссурі» представники Японії підписали Акт про капітуляцію. За три дні на японські острови висадились англійські війська. Так закінчилась Друга світова війна і почалась нова ера в історії Японії.

Британська окупаційна адміністрація діяла згідно з принципами демократизації, демілітаризації, декартелізації Японії.

 Імператор прийняв нову конституцію, розроблену англійцями, яка набула чинності 3 вересня1951 р. Згідно з конституцією, імператор визнавався як особа «божественного походження» і залишався символом держави. (Імператором був Хірохіто.) У країні проголошувались усі демократичні права. Згідно зі статтею 9 конституції Японії проголошувалося створення армії, країна відмовлялася від війни як засобу вирішення суперечок між державами. Відповідно до нової конституції було проведено вибори.  

 Картка №2.  У колонку праворуч виписати поняття, що пов’язані з історією Індії, а ліворуч – ті, що пов’язані з історією Японії.

Патерналізм, домініон, кастова система, «економічне диво», ІНК, ЛДП, багатоукладна економіка, сепаратизм, північні території, проблема Кашміру, хунвейбіни.

 

Картка №3.  Зробити висновок щодо економічного і політичного розвитку Японії на основі понять і положень:

Економічні і політичні реформи, демократичне суспільство, економічне процвітання, центр світової економіки, науки і техніки, традиційні цінності.

Фронтальне опитування.

1.  З якою політичною проблемою пов'язані географічні назви Шикотан, Хабомаї, Кунашир, Ітуруп?

2.   Назвіть основні наслідки японського "економічного дива".

3.   Чому Японії довелося змінити економічну стратегію в 70—-80-х рр.?

4.  У чому полягають причини фінансової кризи 90-х рр.?

 

       ІІI.  Вивчення нового матеріалу.

                              План.

1. Утворення держави Ізраїль.                                                          2.  Виникнення і роз­виток близькосхідної проблеми.                    3.  Найважливіші події післявоєнного розвитку Ірану, Туреччини, Афгані­стану.

 

  1. Утворення держави Ізраїль.  

Основні дати: 29 листопада 1947 р. — прийняття резолюції ООН; 14 травня 1948 р. — проголошення держави Ізраїль.  Розповідь учителя.

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо один із найтриваліших конфліктів XX ст., що став визначальним у розвитку країн Близького Сходу (країни показати на картах). Це конфлікт між євреям та арабами в Палестині.

Спробуємо з'ясувати, якими були передумови та причини конфлікту.

Я назву вам декілька ключових понять та термінів, які допоможуть нам пригадати матеріал, що ви вивчали в 10 класі.

Сіоністський рух — політичний рух, «за відродження єврейського народу на своїй історичній батьківщині».

Декларація Бальфура — спільна декларація Англії та Франції (1917 р.), у якій йшлося про повернення частини євреїв на їхню історичну батьківщину і про їхнє право створити національний осередок у Палестині.

Тобто конфлікту між арабами та євреями в Палестині передувала ідея створення там національного осередку єврейського народу та реалізація цієї ідеї (до 1947 р. на територію Палестини переселилося близько 600 тис. євреїв).

У роки Другої світової війни єврейський народ зазнав цілеспрямованого винищення нацистами. Із 14 млн євреїв 6 млн загинуло в роки Голокосту. Ця трагедія остаточно переконала провідників сіоністського руху у тому, що «тільки у власній державі євреї можуть почувати себе в безпеці». Для реалізації цієї ідеї склалися досить сприятливі умови: її підтримували СРСР, США (кожна, звичайно, зі своєю метою), а також більшість світової громадськості. Проте від такої ідеї не були в захваті англійці, які мали мандат на управління Палестиною, і особливо палестинські араби.

 Учитель пропонує учням висловити свої думки щодо причин арабо-ізраїльського конфлікту (метод «Мозкового штурму»). Вислухавши учнів, учитель узагальнює:

?  Основні причини арабо-ізраїльського конфлікту (учні записують в зошити).

  1. Взаємне несприйняття і небажання євреїв і арабів ураховувати інтереси один одного.
  2. Категоричне заперечення сусідніми арабськими державами створення держави Ізраїль.

З'ясувавши причини, повернемось до подій, що передували створенню держави Ізраїль.

Як уже згадувалося, англійці, що управляли Палестиною, за­перечували створення окремої єврейської держави, убачаючи в ній загрозу своєму пануванню на Близькому Сході. Після Другої світової війни вони всіляко перешкоджали переселенню євреїв і виступали за створення спільної арабо-єврейської держави. Такі дії англійців не могли не викликати відповідної реакції з боку євреїв. Їх збройні формування, що були створені для захисту поселень від нападів арабів, розгорнули справжню партизанську війну проти англійців. Англійці відповіли репресіями. Євреї стали застосовувати терорис­тичні методи боротьби. Зрештою, англійці передали вирішення питання Палестини до ООН. Після тривалих обговорень 29 листопада 1947 р. І'енеральна Асамблея ООН більшістю голосів: 33 — «за», 13 — «про­ти» — прийняла резолюцію про розподіл Палестини на єврейську (57 %) та палестинську (43 %) держави. Єрусалим оголошувався міжнародною зоною (записати, показати на карті).  

Велика Британія зобов'язувалася вивести свої війська з територій Палестини.

 

2.  Виникнення і роз­виток близькосхідної проблеми.                    

Проти створення єврейської держави категорично виступили араби, що посилило міжнаціональну боротьбу. (на моніторах демонструється ілюстрація «Палестинці протестують проти держави Ізраїль») З квітня 1948 р. єврейські збройні загони вирізали арабське селище Дейр-Ясін (254 особи), араби також не поступалися в жорстокості. У таких складних умовах Велика Британія вирішила достроково вивести свої війська — до 14 травня 1948 р. Того ж дня було проголоше­но Державу Ізраїль. Першим її прем'єр-міністром став Д. Бен-Гуріон. (на моніторах демонструється портрет політичного діяча) Палестинці ж не зуміли створити своєї держави через відсутність політичних структур.

Далі вчитель будує свою розповідь на матеріалі таблиці (роздатковий матеріал)

                           Арабо-ізраїльські війни

Дата

Назва

Учасники

Результати

 

1948— . 1949 рр.

Перша арабо-ізраїльська війна (війна за незалеж­ність Ізраїлю)

Ізраїль, Єги­пет, Транс-йорданія, Сирія, Ірак, палестинці

Ізраїль відстояв незалежність Палестинську державу не було створено. Виникнення проблеми палестинських біженців. Розподіл території Палестини між Ізраїлем і сусідніми арабськими державами

 

1956 р.

Англо-фран-ко-ізраїльська агресія проти Єгипту

Ізраїль, Франція, Англія, Єгипет, Сирія

Поразка Єгипту. Припинення судноплавства Суецьким каналом. Тісне співробітництво між СРСР і арабськими державами.

Поразка англо-французької колоніальної авантюри

 

1967 р.

Шестиденна війна

Ізраїль, Єги­пет, Йорда­нія, Сирія, Ірак, палес­тинці

Розгром Ізраїлем армій сусідніх арабських держав. Окупація Ізраїлем Західного берега річки Йордан, сектору Ґази, Синайського півострова, Ґоланських висот. Розрив дипломатичних відносин СРСР та інших соціаліс­тичних держав з Ізраїлем

 

1967— 1969 рр.

Війна на ви­снаження

Ізраїль, Єги­пет, Йорда­нія, Сирія, Ірак, палес­тинці

Провал спроб Ізраїлю висна

жити сили арабських держав і тим самим забезпечити собі безпеку.

Зміцнення обороноздатності Єгипту й Сирії

 

1973 р.

Семиденна війна (війна Судного дня)

Ізраїль, Єги­пет, Сирія, Ірак, палес­тинці

Показала подальшу безпер­спективність воєнного проти­стояння Ізраїлю з арабськими країнами.

Розвіяння міфу про непере­можність армії Ізраїлю

 

 

 

 

Дала поштовх до мирного про­цесу, який завершився укла­денням Кемп-Девідської угоди між Ізраїлем та Єгиптом

1978 р.

Агресія проти Лівану (опе­рація «Літа-ні»)

Ізраїль, Лі­ван, Організа­ція визволен­ня Палестини (ОВП), Сирія

Створення Ізраїлем «зони без­пеки» на півдні Лівану. Ізраїль урятував від остаточ­ної поразки християн у грома­дянській війні.

Уведення на територію Лівану сирійських військ, які фак­тично встановили контроль над країною (демонструється відео)

1982— 1983 рр.

Агресія Із­раїлю проти Лівану (опе­рація «Мир Галілеї»)

Ізраїль, США, Фран­ція, Англія, Італія, Ліван, Сирія, ОВП, екстреміст­ські ісламські угруповання

Були розгромлені бази ОВП на території Лівану, палес­тинські загони були виведені з країни.

Ізраїлю не вдалося завдати рішучого удару по Сирії і за­безпечити недоторканність своїх північних кордонів від нападів ісламських бойови­ків. Не вдалося досягти миру з Ліваном.

Ліван зазнав агресії з боку США, Франції, Англії, Італії, які втрутилися у перебіг гро­мадянської війни. Ще більше зміцніли позиції Сирії в Лівані

1987— 1996 рр.

Перша інти-фада

Ізраїль, па-лестинці

Ізраїль був змушений надати палестинцям обмежену авто­номію(демонструється відео)

2000— 2004 рр.

Друга інти-фада

Ізраїль, екс­тремістські палестинські угруповання

Розробка і початок реалізації плану «Дорожня карта». Будівництво Ізраїлем стіни уздовж кордону

               

Запитання та завдання на закріплення.

1.   Яким було рішення ООН щодо Палестини?

2.   Коли було проголошено державу Ізраїль?

3.   Якою була головна причина арабо-ізраїльського конфлікту?

4.   За що боролися арабські держави в арабо-ізраїльському конфлікті?                                               

5.   Поясніть термін «Дорожня карта», використовуючи електронний підручник §34п.2.

3.  Найважливіші події післявоєнного розвитку Ірану, Туреччини, Афгані­стану.

Розповідь учителя.(супроводжується роботою з картами)

Країни Середнього Сходу – Іран та Афганістан здобули незалежність ще на початку ХХ ст. У повоєнний період цей регіон, багатий на нафту, перебував під особливо пильною увагою СРСР і Британії, пізніше – США.

Велику роль в регіоні відіграє іслам, діячі якого претендують на політичну владу. Яскравим підтвердженням цього є повоєнна історія Ірану. Кінець 70-х рр. характеризувався загостренням кризи шахського режиму в цій країні (шах Мохаммед Реза Пехлеві правив Іраном з 1941р.), зростанням впливу мусульманського духовенства на чолі з аятолою Рухола Хомейні (портрет демонструється на моніторах). Останній розробив теорію ісламської революції і побудови ісламської держави.

В ході революції  шах 16 січня 1979 р змушений був залишити межі Іра­ну — як виявилось, назавжди (у липні 1980 р. він помер у Єгипті). А за два тижні потому запеклий ворог шаха аятола Хомейні на спеціально зафрахтованому літаку авіакомпанії "Ер Франс" із тріумфом повернувся на Батьківщину з Парижа.

12 лютого 1979 р. прихильники Хомейні повністю оволоділи Тегераном. У країні було проведено референдум, наслідком яко­го стало проголошення 1 квітня 1979 р. Ісламської Республіки Іран. У грудні того ж року було ухвалено нову конституцію, в якій було спеціально обумовлено, що найвища влада в країні належить духовенству в особі імама Хомейні (після смерті — його наступникові), а цивільну політичну владу здійснюють президент, меджліс і прем'єр. 

Самостійна робота з електронним підручником.

Опрацюйте текст §34п.1 та додаток до нього «Історичні особи» і дайте відповідь на запитання:

Які результати і наслідки ісламської революції?

Афганістан.

У 1945 - 1973 рр. Афганістан був монархією, однією з найбільш від­сталих країн світу.

У 1973 р. внаслідок державного перевороту в Афганістані було вста­новлено республіку, розпочались економічні реформи. Народно-демократична партія (утворена у 1965 р.) не підтримувала політику нового уряду, а у 1978 р. здійснила державний переворот, підтриманий СРСР. Президент країни М. Дауд був страчений. Поча­лось проведення соціалістичних реформ, що не були підтримані пев­ною частиною населення.

Усередині Народно-демократичної партії почалась боротьба за владу, партія розкололась на фракції - «Хальк» («Народ») і «Парчам» («Пра­пор»).

Президентом Афганістану став Н. Таракі (лідер фракції «Хальк»).

Пакистан (і США, що стояли за ним) надавав підтримку біженцям з Афганістану, на теренах Пакистану формувалися збройні загони моджахедів («борців за віру») для збройних вторгнень в Афганістан, встановлення ісламістської держави.

У вересні 1979 р. Н. Таракі був скинутий і знищений X. Аміном - актив­ним діячем фракції «Парчам». У грудні 1978 р. згідно з рішенням Політбюро ЦК КПРС до Кабулу були введені радянські війська. X. Амін був вбитий. Керівництво країною перейшло до Б. Кармаля. До 1986 р. в Афганістані існував прорадянський режим, що спирався на радянські війська, які змушені вести бойові дії проти сил опозиції, моджахедів. (відеосюжет)

   Виведення радянських військ з Афганістану розпочалось у 1986 р.; у 1987 - 1988 рр. вживалися заходи щодо політичного врегулювання при посередництві ООН.

   У 1989 р. виведення радянських військ з Афганістану було завершено, але керівництво країни, яке очолював Н. Наджибулла, не змогло зміцнити свою владу, в країні відновилася громадянська війна. З 1994 р. у громадянській війні перевагу почало здобувати воєнно-політичне об'єднання талібів («шукачів»).

У 1999 р. таліби підпорядкували своїй владі весь Афганістан, встано­вили ісламську державу, у підвалини якої було закладено середньовіч­ні принципи шаріату (сукупність релігійно-етичних і правових норм  іс­ламу, що спиралася на Коран і була розроблена у VII - XII ст.). На початку 2001 р. на теренах Афганістану були закриті всі представництва ООН як відповідь на масові порушення прав людини талібами.

Самостійна робота з електронним підручником.

Запитання: Як пов’язані події 11 вересня 2001р. у США з подіями в Афганістані? Відповідь знайдітьу §34п.1.

Запитання на закріплення.

  1. Коли відбулася ісламська революція в Ірані?
  2. Яку роль в ісламській революції в Ірані відіграв аятола Хомейні?
  3. Які події стались у квітні 1978р. в Афганістані?
  4. Хто такі таліби?

IV. Домашнє завдання.

1. Опрацювати текст підручника:Т.В. Ладиченко, ст.265-   277.

2. Складіть таблицю «Етапи розвитку Туреччини у 1945-2004рр.».

 3.  Використовуючи матеріали періодичної преси, дайте характеристику сучасного становища на Близькому Сході.

 

Категория: Кобернік Микола Анатолійович | Просмотров: 402 | Добавил: korsunzosh2 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Октябрь 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архив записей

Корсунь –Шевченківська Загальноосвітня школа І-ІІІступенів №2 © 2017
Конструктор сайтов - uCoz