Среда, 20.09.2017, 05:57
Приветствую Вас Гость | RSS

Корсунь-Шевченківська ЗОШ №2 - громадсько - активна школа

Категории раздела
Наш опрос
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Блог

Главная » 2015 » Октябрь » 27 » Ліквідація колоніалізму, створення і розвиток незалежних держав
12:04
Ліквідація колоніалізму, створення і розвиток незалежних держав

Мета: розкрити причини деколонізації, охарактеризувати процес деколонізації та його етапи, показати особли­вості деколонізації у різних регіонах світу; формувати вміння аналізувати й узагальнювати історичний мате­ріал; вчити працювати з електронним підручником; виховувати учнів у дусі патріотизму, взаєморозу­міння між народами на основі особистого усвідомлення досвіду історії.

Тип уроку:     вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Політична карта світу», атлас, електронний підручник.

Основні поняття і терміни: деколонізація, «рік Африки», «третій світ», імпортзамінна індустріалізація, експорторієнтована стратегія розвитку, ОПЕК, «азіатські тигри».

 

Хід уроку.

І.   Організаційний момент.

ІІ.  Вивчення нового матеріалу.

                          План.

  1. Деколонізація, її зміст та причини.

  2. Етапи деколонізації та її особливості в різних регіонах       світу.

  3. Країни «третього світу»: моделі розвитку, боротьба проти відсталості.

 

  1. Деколонізація, її зміст та причини.  

Розповідь учителя.

 Деколонізація — процес надання незалежності та повного сувере­нітету домініонам, підмандатним територіям, залежним територіям, колоніям. Цей процес відбувався як мирним шляхом, так і з застосуванням зброї.

Далі вчитель пропонує учням висловити свої думки щодо причин деколонізації.

Завдання учні виконують за допомогою методу «Мозкового штурму».

G На дошці плакат із правилами обговорення питання:

Кажіть усе, що спаде вам на думку.

Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

Можна повторювати ідеї, запропоновані кимось іншим.

Розширення запропонованої ідеї заохочується.

 

 Вислухавши учнів, учитель узагальнює:

Причини деколонізації.

—  Ослаблення метрополій після Другої світової війни.

—  Зростання впливу і потенціалу колоній (особливо англійських домініонів).

—  Розгортання масового національно-визвольного руху.

—  Негативне ставлення до колоніалізму суспільної думки у країнах-метрополіях і світової громадськості.

—   «Холодна війна», негативне ставлення до колоніалізму провідних країн світу США та СРСР.

 

2. Етапи деколонізації та її особливості в різних регіонах світу.

Робота з електронним підручником.

Завдання.

Опрацювати матеріал підручника §30п.1 та роздатковий матеріал і заповнити таблицю: «Процес деколонізації»

Етапи

І

II

III        IV

Дати

 

 

 

Регіони

 

 

 

Країни (рік визволення)

 

 

 

 

Бесіда за запитаннями:

  1. Які особливості деколонізації ви можете назвати?
  2. Які головні проблеми молодих держав?

 

3. Країни «третього світу»: моделі розвитку, боротьба проти відсталості.

 Розповідь учителя.

Завдання: Використовуючи розповідь учителя і роздатковий матеріал заповніть пропуски в таблиці: «Модернізація країн «третього світу»»

 

Шлях модернізації

Країни

Характеристика

Імпортозамінна ін­дустріалізація

Бразилія, Аргенти­на, Єгипет, Ніґерія, Індія та ін.

 

Експлуатація при­родних ресурсів

 

 

Націоналізація, або встанов­лення контролю над видо­бутком природних ресурсів. Об'єднання більшості вироб­ників для координації своїх дій на світовому ринку. За­вищення цін на сировину. Отримання надприбутків. Технологічна і експортна за­лежність від країн Заходу

Експортоорієнтована стратегія роз­витку

«Азіатські тигри»

 

 

Отримавши політичну незалежність, нові країни не стали

еко­номічно самостійними. Колишні метрополії і США продовжували диктувати ціни на сировину і продовольство, промислове облад­нання. Але тепер залежність була не наслідком політичного тиску, а результатом економічної відсталості. Країни Азії, Африки і Латинської Америки залишались аграрно-сировинними придатками, залежали від постачання машин, обладнання, притоку зовнішніх інвестицій. Відсталість закріплювалась пануванням традиційного укладу життя, неписьменністю більшої частини населення, нерозвиненістю комунікацій і засобів зв'язку (інфраструктури).

Проблеми відсталості посилилися після Другої світової війни завдяки підвищенню темпів зростання населення. Демографічний вибух відбувся у момент, коли тільки починалась трансформація традиційних соціально-економічних інститутів у країнах, що стали на шлях здобуття незалежності. Аграрне перенаселення в ряді регіонів призвело до справжньої катастрофи. Використання всіх земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, вирубування лісів, виснаження джерел прісної води породили проблему урбанізації. З 1950 по 1980 р. 350 млн. вихідців із села стали мешканцями міст, оселяючись в основному навколо великих міст. Високі темпи зростання населення ускладнили розв'язання проблеми відсталості, прибутки на душу населення у деяких країнах стали меншими порівняно з колоніальним періодом. Високі показники народжуваності зумовили омолодження населення (діти у віці до 15 років складають половину населення країн). Щоб позбутися відсталості, потрібно підвищувати грамотність населення. А така кількість підлітків потребує значних витрат на освіту. Наслід­ком високих темпів народжуваності є безробіття, яке зберігає низький рівень заробітної плати і не стимулює впровадження нових технологій, гальмує технічний прогрес.

Під тиском демографічного вибуху і політики урядів, спрямовуваної на модернізацію суспільства, традиційний уклад життя почав руйнуватися. Нові відносини співіснували зі старими суспільними, економічними й політичними відносинами. Економіка стала багатоукладною, соціальна структура — строкатою, причому значна частина населення опинилась у перехідному маргінальному стані. Це призводило до соціально-політичної нестабільності. Відбувались революції, державні перевороти, воєнні заколоти, громадянські війни, міждержавні, національні конфлікти, що стало характерною рисою розвитку країн Азії, Африки, Латинської Америки.

Розуміння економічної залежності в країнах «третього світу» світу спочатку базувалось на уявленні, що світова економіка існує виключно за рахунок їхньої експлуатації, яка здійснюється шляхом заниження цін на сировину країн «третього світу» і завищення цін на готову продукцію розвинених країн. Із цього випливало, що досягти економічної незалежності можна в результаті проведення імпортозамінної індустріалізації та експлуатації природніх ресурсів. Останнє найбільш повно проявилося у діяльності Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК), створеної в 1960 р. Установивши контроль над світовим екс­портом нафти, ОПЕК у 1970-ті рр. почала підвищувати ціни на нафту, діючи як міжнародний картель або синдикат. Їх дії викликали у світі енергетичну кризу, збільшивши прибутки країн ОПЕК. Дуже швидко виявилося, що цей шлях досягнення економічної незалежності мало­ефективний. Країни Заходу провели модернізацію виробництва в бік скорочення витрат енергоносіїв. Також збільшили видобуток енергоносіїв країни, що не є членами ОПЕК. У результаті країни ОПЕК змушені були скорочувати добування нафти, щоб зберегти ціну, а це призвело до зниження прибутків. Зрештою ціни на нафту і газ зна­чно впали. На отримані нафтодолари країни ОПЕК так і не створили сучасної конкурентоспроможної промисловості, яка компенсувала б зниження доходів від використання природних ресурсів. Ці країни так і залишилися залежними від експорту країн Заходу та Японії. Енергетична криза найбільше вразила країни, що розвиваються.

Імпортозамінну індустріалізацію у багатьох країнах не можна було здійснити через відсутність необхідних природних і людських ресурсів, незначного внутрішнього споживання: 40 % країн світу мають терито­рію, меншу 100 тис. км2 із населенням до 3 млн осіб. Крім того, цей курс означає збереження відсталості в галузі технологій. Індустріаліза­ція, яка проводилась без урахування можливостей, вела до фінансової заборгованості, а її тягар перекладався на плечі населення.

Поступово країни «третього світу» переконалися у необхідності пере­гляду стратегії власного розвитку. Суть нової стратегії полягала в тім, щоб не протидіяти світовій економіці, а пристосувати її до власних потреб. Першими це усвідомили латиноамериканські країни.

У 1974 р. група країн «третього світу» стала ініціатором скликання спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з економічних питань, де було прийнято декларацію про встановлення нового світового економічного порядку. Його суть полягає у перерозподілі фінансових і технологічних ресурсів на користь країн, що розвиваються. Основою для таких вимог стала теза про відповідальність розвинутих країн. Країни Заходу не погодилися зі звинуваченнями, але висловили готовність сприяти модернізації.

У момент розгортання дискусій становище країн «третього сві­ту» погіршилося. Спроби розв'язати проблеми за допомогою зо­внішніх позик призвели до зростання боргу країн «третього світу» (у 1980 р. їх борг складав 400 млрд, а у 1988 р. — 1120 млрд. до­ларів США).                                                                        

Залишався один вихід: форсовано розвивати експортний потен­ціал і сприяти ввезенню іноземного капіталу. Ці заходи сприяли розвитку нових структур. Їх підтримали Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Пільгові кредити надавалися цими установами за умови проведення ринкових реформ, а саме:

—  стабілізації грошового обігу;

—  ліквідації дефіциту бюджету;

—  приватизації нерентабельних підприємств держсектору;

—  уведення вільних цін;

—  лібералізації зовнішньої торгівлі.

Революція в економічній політиці країн «третього світу» призвела до падіння просоціалістичних режимів і припинення соціалістичних експериментів у країнах «третього світу».

Отже, подолання відсталості виявилось для країн Азії і Африки не тільки економічною проблемою. Цей процес став, по суті, взаємодією цивілізацій, адже відсталість була пов'язана з пануванням традиційних укладів. Їх подолання означало модернізацію суспільства, яка виявилася нічим іншим, як спробою впровадження елементів чужої цивілізації. Така цивілізаційна взаємодія стала причиною неймовірних колізій, на які так багатий «третій світ»: у деяких країнах за фасадом парламентських інститутів діяли родоплемінні відносини або раптом з'являлися «ісламські республіки», що закріплювали у своїх конституціях безправ'я жінок і тілесні покарання та ін. При цьому спроба прискорити модернізацію, нав'язати традиційному суспільству чужі для нього цінності інколи викликали бурхливу реакцію консервативних сил. Прикладом цього може стати ісламська революція в Ірані.

У розв'язанні всіх проблем країни «третього світу» йшли кожна своїм шляхом. У них були різні стартові можливості та не однакові темпи розвитку. У результаті диференціація між країнами «третього світу» постійно зростає. Серед них найбільш економічно розвинені арабські країни Перської затоки, але, як це не парадоксально, багатство обернулось консервацією у цих країнах патріархально кланового ладу і необмеженої монархії.

Найбільш динамічно в соціальному, економічному і політичному плані розвивалися нові індустріальні країни — Гонконґ (тепер частина Китаю), Сінґапур, Тайвань, Південна Корея, потім до них приєдналися Індонезія, Малайзія, Філіппіни. Використовуючи іноземний капітал і технології, значні місцеві трудові ресурси, їм вдалося створити розвинену обробну промисловість, яка працює в основному на експорт і успішно конкурує на ринках країн Заходу.

Відносно розвиненими є нині країни Латинської Америки. У більшості своїй вони вже індустріально-аграрні. Найменш розвиненими залишаються країни Тропічної і Південної Африки (крім ПАР).

 

ІІІ. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Бесіда за запитаннями:

1.  Які чинники вплинули на розпад колоніальної системи?

2.  Чому 1960 р. називають "роком Африки"?

3.  Яка африканська країна і коли останньою дістала незалежність?

 

IV. Домашнє завдання.

 

 Опрацювати текст підручника: Т.В. Ладиченко, ст.236-243.

 

Категория: Кобернік Микола Анатолійович | Просмотров: 477 | Добавил: korsunzosh2 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск
Календарь
«  Октябрь 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архив записей

Корсунь –Шевченківська Загальноосвітня школа І-ІІІступенів №2 © 2017
Конструктор сайтов - uCoz